Компостування рослинних залишків
- Сектор Агро
- Проблема для вирішення Збереження довкілля та біорізноманіття Пом'якшення та адаптація до зміни клімату Продовольча безпека та стан ґрунтів Соціоекономічний (сталий) розвиток
- Тип екосистеми Агро
- Тип рішення Стале управління
- Місце впровадження Громада Місто Свій двір Село Сільськогоспордарська ділянка
- Приклади втілених рішень Світ Україна
- Дозвільні процедури для впровадження Не потрібні
Компостування допомагає розв’язати проблему утилізації рослинних залишків на сільськогосподарській ділянці. Разом з тим, зменшується потреба у мінеральних добривах – які є джерелом викидів парникових газів. При цьому, зникає проблема зменшення родючості ґрунтів.
Крім того, оскільки компостування замінює практику спалювання рослинних решток, то це сприяє покращенню стану повітря в населених пунктах, де впроваджується це природоохоронне рішення.
- Дешевий, екологічний та законний спосіб утилізації рослинних залишків
- Компост перетворюється на органічні добрива
- Зменшуються потреби у мінеральних добривах
- Знижуються операційні витрати
- Грунт стає родючішим, зростають врожаї
Під час компостування потрібно контролювати якість компосту та перевіряти, чи не з’явилися в ньому потенційно патогенні мікроорганізми. Заражені хворобами та шкідниками рослини не можна компостувати – це може призвести до поширення хвороб та шкідників.
Компостування – це мікробіологічний процес розкладання рослинних залишків і синтезу гумусоподібних речовин.
Щоб цей процес відбувався правильно, потрібні вода, повітря, достатня кількість та якість харчування для мікроорганізмів.
Також у якісному компості, як і в родючому ґрунті, співвідношення вуглецю до азоту має складати близько 11:1.
При цьому, для харчування мікроорганізмів і рослин це співвідношення зазвичай становить 25:1, а в рослинних рештках – 30-70:1. Тобто є великий надлишок вуглецю і дефіцит азоту.
Коли в компості завеликий вміст вуглецю, до нього додають сечовину або сечу. Джерелом азоту може служити свіжа кропива – її укладають шаром товщиною 7-8 см, чергуючи з іншими матеріалами.
Щоб збагатити компостну купу мінеральними елементами живлення, в неї додають рослини-накопичувачі. Наприклад, живокіст накопичує калій, листя гречки та дині – кальцій, кропива – азот та залізо, листя гірчиці та ріпаку – фосфор.
Від того, яким способом організоване компостування, залежить і його вплив на навколишнє середовище. Слід пам’ятати, що в продуктах життєдіяльності та відходах тварин багато патогенів та насіння бур’янів.
Зміна клімату (адаптація, пом’якшення чи змішаний вплив)
В результаті використання цього природоохоронного рішення в ґрунтах накопичується вуглець. А через запобігання спалювання рослинних залишків зменшуються викиди парникових газів.
Вплив на екосистеми (покращення, немає впливу, погіршення)
Компостування покращує стан та родючість ґрунтів, сприяє збереженню їхнього біорізноманіття. Разом з тим, зменшуються ризики: 1) виникнення пожеж в агро- та суміжних екосистемах, 2) забруднення водних екосистем від сільськогосподарської діяльності.
Соціоекономічні наслідки (висока, середня, низька ефективність)
Соціально-економічні вигоди з’являються завдяки тому, що собівартість продукції знижується (фермери економлять кошти на мінеральних добривах), а ґрунти та вода менше забруднюються через ведення сільськогосподарської діяльності.
При цьому, покращується пожежна безпека на сільськогосподарських угіддях, суміжних екосистемах та у населених пунктах. Повітря менше забруднюється, бо рослинні залишки не спалюють, а компостують.
Компостування – це альтернатива спалювання органічних відходів у сільськогосподарській діяльності.
В процесі компостування органічних решток виготовляють органічне добриво, перегній, компост.
Правове регулювання компостування залежить від того, де воно відбувається та у яких масштабах. На присадибній ділянці господар сам вирішує, компостувати йому рослинні залишки чи ні. Фермер та сільгоспвиробник має врахувати чинні обмеження у законодавстві, зокрема щодо захисту водних горизонтів від забруднення продуктами компостування.
В Європейському Союзі компостування рекомендують використовувати у сільськогосподарському виробництві як метод впровадження циркулярної економіки та сталого менеджменту поживних речовин.