Щоб нагодувати майже вісім мільярдів жителів Землі, фермери та аграрії трудяться щодня. Адже їхня роль у питанні подолання голоду – ключова. Україна забезпечує продуктами не тільки своє населення, а й багато інших країн: Індію, Єгипет, Китай, Індонезію, Таїланд, Бангладеш. Окрім цього, значна частина українського продовольчого імпорту припадає на європейські країни: Іспанію, Італію, Нідерланди.
Зараз весь світ переживає кризу – бо через зміни клімату, втрату біорізноманіття та використання азотних добрив виробляти продукти та займатися сільським господарством стало важче. Природоорієнтовані рішення можуть комплексно розв’язати цю проблему. Бо, з одного боку, виробництво стає стабільним і прогнозованим, і це вигідно і з економічної точки зору. А з іншого – завдяки природоорієнтованим рішенням зміни клімату відчуваються менше, і стан довкілля покращується.
Свого часу сільськогосподарський сектор України був успішно модернізований. Він вийшов на світові ринки та став прикладом економічного зростання. Про це говорять цифри: до 2022 року саме агропродовольчий сектор приносив Україні 40% доходів в іноземній валюті. При цьому, на нього припадало до 10% ВВП і працевлаштовано майже 14% українців.
Майже 60% території України розорано, і на ній інтенсивно ведеться сільськогосподарська діяльність. Але ріст виробництва має свою ціну. Поруч з економічним успіхом загострюються екологічні та соціальні проблеми. Ґрунти деградують і родючість землі втрачається, вода забруднюється пестицидами та надмірною кількістю добрив. Негативні наслідки є і для біорізноманіття.
Разом з тим, малий та середній бізнес майже не відчувають підтримки держави. Частково і через це сільське населення емігрує, і в фермерстві не вистачає молоді.
Природоорієнтовані рішення допомагають більш стійко управляти агроекосистемами та ландшафтами. Продуктивність виробництва росте, а отже збільшуються і прибутки виробників. Паралельно вирішується і питання продовольчої безпеки.
До того ж такий підхід не шкодить навколишньому середовищу: природні ресурси не виснажуються, критично важливі природні процеси не порушуються, біорізноманіття зберігається, а соціоекологічні системи стають більш стійкими до криз, катастроф та зміни клімату.
У першому випадку екосистемні послуги, які дає природа, сприймаються як належне. Перевага надається одному або двом видам сільгоспкультур. Аграрії використовують технології та агрохімікати, які послаблюють агроекосистеми – а тому їм стає важче відновлюватися і залишатися незмінними протягом тривалого часу.
У другому випадку використовуються підходи, які не шкодять природі. Але через це неможливо гарантувати стабільно високий дохід. Тому таким малим господарствам важко конкурувати із великими агрохолдингами. Не сприяє їхньому розвитку і міграція та старіння сільського населення.
Зараз тривають дискусії про те, як вдосконалити ці системи. Відповісти на суспільні виклики можуть стратегії, орієнтовані на взаємодію з природою та одночасне використання наукових та технологічних інновацій.
Особливий виклик для України – це планування та управління ландшафтами. Ландшафт – це результат еволюційної взаємодії між природою і людиною на певній території. Ландшафт показує, наскільки гармонійними були ці стосунки.
Українські ландшафти деградували через розорення земель, вирубку лісів, осушувальну меліорацію, будівництво дамб та водосховищ, знищення природних елементів (луків, степів, водно-болотних угідь, прибережних захисних смуг).
А природоорієнтовані рішення можуть допомогти створити ландшафти стійкі до зміни клімату та інших криз (в тому числі воєнної загрози).
Збалансований агропродовольчий сектор будується на принципах сталості, рівності та інклюзивності. А тому – не лише забезпечує добробут людей, а й зберігає біорізноманіття. Учасники загальнонаціонального полілогу “Місце природи в адаптації України до зміни клімату” створили свою візію збалансованого агропродовольчого сектору України. Ознайомитися із нею можна тут.
А за цим посиланням ви знайдете короткий перелік сільськогосподарських природоорієнтованих рішень, актуальних для України.
