Водоохоронні зони та прибережні захисні смуги

Для попередження забруднення та замулення водойм і водотоків (створення природного бар’єру на шляху поверхневого стоку із водозборів), знищення природних оселищ водної та коловодної флори і фауни, а також для створення сприятливих умов для їх існування, на обох берегах водних об’єктів в долині встановлюють так звані водоохоронні території: прибережні захисні смуги (ПЗС) та водоохоронні зони (ВЗ). Крім охорони води, вони мають убезпечити прилеглі території від дії води. І, нарешті, ВЗ і ПЗС мають виконувати роль резерватів біорізноманіття водного та колоодного рослинного і тваринного світу, зберігаючи природний стан заплавних ландшафтів.

Відведення цих територій є обов’язковим відповідно до Водного Кодексу України – основного законодавчого акту, що регламентує використання, охорону вод, державне управління і контроль у галузі використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів. Водний кодекс України (ВК України) введений в дію Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року. Водоохоронні зони і прибережні захисні смуги є природоохоронними територіями. Їх межі в натурі закріплюються водоохоронними знаками.

Зупинимося детальніше на характеристиці ВЗ та ПЗС.

Згідно до статті 87 Водного кодексу України:

«Для створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронні зони є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється».

Прибережна захисна смуга – частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території ВЗ (рис. 1)

Згідно до статті 88 Водного кодексу України “З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.”

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період).

Відзначимо, що перед фахівцями-розробниками ВК України стояли досить складні завдання щодо уніфікації природних комплексів усіх водних об’єктів держави. Тому, визначаючи межі ВЗ та ПЗС вони змушені були піти на деяке спрощення. І дані, наведені в даному документі – це не оптимальні, а, скоріше, мінімально допустимі межі водоохоронних територій. До того ж, якщо межі ПЗС уніфіковані для трьох типів річок (малі, середні та великі) і чітко визначені Водним Кодексом, то межі ВЗ такому спрощеному об’єднанню не підлягають. Їх межі визначаються у кожному конкретному випадку за участю фахівців. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлює Кабінет Міністрів України.

Межі водоохоронних зон визначають за спеціально розробленими проектами на основі нормативно-технічної документації. Чим інтенсивніше господарювання на річці, тим більшими мають бути водоохоронні зони.

ВЗ має внутрішню та зовнішню межі.

Внутрішня межа ВЗ збігається з мінімальним (меженним) рівнем води у річці.

Внутрішню межа водоохоронних зон струмків, річок і озер визначають від їх берегової лінії, а на меандруючих ділянках струмків, малих і середніх річок – від поясу меандрування. В окремих випадках, за неможливості визначення контурів брівки, внутрішню межу водоохоронних зон річок визначають від урізу середнього за багаторічний період рівня води. За точку витоку струмка чи річки приймають найвищу точку вздовж тальвегу русла, незалежно від наявності потоку в періоди низької водності. За необхідності, для визначення витоку річки використовують найдавніші топографічні карти.

Зовнішню межу ВЗ прив’язують до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, терас, бровок схилів, балок та ярів.
Зовнішні межі водоохоронних зон визначають у порядку встановленому Постановою КМУ № 486 від 8 травня 1996 року «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», якою встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Мінімальну межу водоохоронних зон за межами населених пунктів встановлюють у фіксованих лінійних розмірах, залежно від категорії річки і водойми та крутизни прилеглих схилів:

• для боліт, струмків, малих і середніх річок та навколо їх витоків – 100 м;
• для ставків, проточних озер, великих річок і навколо їх витоків – 200 м;
• для водосховищ і безстічних озер, дуже великих річок і навколо їх витоків, а також розташованих на них ставків – 500 м.

Якщо мінімальна ширина ВЗ менше ширини заплави, то зовнішня межа встановлюється вздовж брівки надзаплавної тераси, або підніжжя надзаплавної тераси, якщо її брівка не чітко виражена.

На ширину водоохоронної зони впливає цілий ряд чинників. Їх межі встановлюються з урахуванням рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, крутизни берегових схилів, їх експозиції, типів грунтів, наявності ерозійних процесів, і, чи не найголовніше (!) – характер господарювання в долині.

Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються (тобто, весь ліс автоматично потрапляє у водоохоронну зону).

Ширину ВЗ на низинних пологих берегах визначають межею підтоплених земель, до якої додають мінімальний розмір протиерозійної смуги (не менше 50 м).

Так, у разі відсутності обрушення берегу або його ерозійної активності та вузької смуги підтоплення, ширину ВЗ встановлюють по обидва боки від водотоку:

• для малої річки – 250 м;
• для середньої річки – не менше 500 м;
• для великої річки – від 1 км (у випадку збережених природних комплексів на території долини) до 7-8 км (у випадку переважання ріллі та наявності крутизни схилів понад 2о на більш ніж 50 % територій).

При крутизні прилеглих схилів більше 30 ширина подвоюється.

Проте наголосимо, що це все-таки мінімальні, а не оптимальні величини водоохоронних територій. Вченими встановлено, що оптимальна величина ВЗ малої річки, що протікає в межах лісового масиву (а отже, її долина розташована чи не в найкращому положенні з водоохоронної точки зору) на супіщаних грунтах з нахилом 2,5о дорівнює 700 м. Проте інтенсивне освоєння річкових долин та водозборів здебільшого не дозволяє вилучити такі площі із загального вжитку.

ВЗ в межах території ерозійної активності (ділянки землі, де утворюються яри, інтенсивно розмиваються береги чи схили, є улоговини, якими стікають дощові води) чи гірських масивів, крутосхилів, обов’язково має включати усю зону можливої ерозії (тобто, увесь схил чи яр) і додатково збільшується ще і на протиерозійну смугу шириною 150 м, яку відраховують від лінії ерозійної активності або лінії переробки берегу.

Дуже спрощуючи механізм визначення зовнішньої межі ВЗ пропонуємо зробити це такимм чином:

01. знайти найвіддаленішу від річки лінію:

• • затоплення у разі максимального повеневого (паводкового) рівня води;
  • берегоруйнування, меандрування;
  • тимчасово та постійно підтоплених земель;
  • берегових схилів і сильноеродованих земель.

02. приплюсувати до неї ще 150 м. Дана сума і складатиме ширину ВЗ у Вашому конкретному випадку.

Зовнішнюмежу ВЗ на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, на територіях лісогосподарських, водогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників визначають з урахуванням ще цілої низки чинників, зокрема:

• • зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;
  • наявності джерел забруднення вод;
  • існуючих меліоративних систем, каналів, дамб чи доріг тощо.

На території населених пунктів розміри ВЗ, як і ПЗС, встановлюють відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови, але не ближче, ніж 10 м від берегу виходячи з умов експлуатації річки.

Якщо паралельно річці проходить меліоративний канал, дамба чи дорога, що є перешкодою для прямого потрапляння забруднених стічних вод поверхневого стоку у річку, зовнішню межу ВЗ доцільно провести по них.

Межі прибережних захисних смуг чітко регламентовані ст. 88 ВК України і є завширшки:

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюють прибережну захисну смугу шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Внутрішня межа ПЗС суміщається з внутрішньою межею водоохоронних зон (див. рис. 1). Зовнішню межу прибережних захисних смуг встановлюють шляхом відліку фіксованих лінійних розмірів від внутрішньої межі відповідно до норм статті 88 ВКУ, без розробки спеціальних проектів із землеустрою.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України.

На рис. 2 показано приклад відведення ВЗ та ПЗС для ділянки р. Дністро:

• межа прибережної захисної смуги (200 м з урахуванням ярів та водоохоронних насаджень) межа водоохоронної зони (2,5 км)

Так само, як ВЗ, встановлення меж ПЗС має свою специфіку залежно від типу господарювання на водозборі. Відповідно до ст. 88 ВК України, «Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації».

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюють згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об’єктів – згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначають в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначають органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносять до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюють пляжну зону, ширину якої визначають залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води. Структура пляжної зони також чітко регламентована ст. 88 ВК України.
Внутрішньою межею ПЗС є рубіж від меженного рівня води у річці.

Зовнішньою межею ПЗС є рубіж найінтенсивнішого розвитку несприятливих процесів взаємовпливу річки та берегу.

Берегові схили з крутизною більше 5о, незалежно від рослинності, на є територіями ерозійної активності, включаючи яри, балки, улоговини стоку та належать до території ПЗС.

У заплавах або на обривистих берегах зовнішня межа ПЗС приймають не ближче, ніж 50 м від бровки корінного берегу в напрямку до вододілу. У випадку, коли річка на певній ділянці має декілька рукавів, то ПЗС встановлюється по обидва береги річки від крайніх рукавів.

Як вже зазначалося вище, ВЗ і ПЗС є природоохоронними територіями. Відповідно режим господарювання в них чітко обмежений і визначається таким чином (с. 87 та 89 ВК України):

На території ВЗ в ході землекористування потрібно забезпечити раціональне використання всіх наявних природних ресурсів.

Оцінюючи стан ВЗ чи плануючи господарювання у водоохоронній зоні, врахуйте що доцільно:

• При рільництві в межах ВЗ необхідно враховувати протиерозійні та водоохоронні заходи, (наприклад, проводити оранку земель поперек схилів при крутизні схилу більше 7о; висів однорічних і багаторічних просапних культур доцільно проводити на схилах крутизною не більше як 7о, а на крутіших – висіювати лише багаторічні трави; надавати перевагу дрібноконтурному землеробству (площа окремих полів не має перевищувати 10 га); доцільно використовувати такі добрива, що менше вимивають ґрунт, зокрема – гранульовані).
• Бажане винесення за межі водоохоронної зони тваринницьких комплексів та ферм, літніх таборів, загород для худоби, ліквідація гноєсховищ та обвалування їхніх територій.
• В лісових масивах на території зони, встановлюють суворий режим ведення лісового господарства з проведенням лише санітарних рубок та рубок догляду.
• Берегові схили крутизною більше 5о, незалежності від рослинності на них, належать до територій ерозійної активності, у тому числі яри, балки, улоговини стоку паводкових вод.

Залежно від природних умов, у межах ВЗ можуть виділяти ділянки як суворого режиму господарювання, так і ділянки із частковим обмеженням господарюванням. До перших належать лісові масиви, заплавні водойми, підтоплені землі, зростаючі яри, береги, що руйнуються то зсуваються. До других – балки та улоговини, території можливого зсуву берегів чи схилів, протиерозійні схили, слабопідтоплені землі.

Будь-які роботи на водозборі, що можуть призвести до негативного впливу на річку, заборонені згідно з положеннями Водного кодексу України. А їх перелік може бути досить значним: починаючи від банального прання синтетичними пральними порошками та миття автомашин на її березі і закінчуючи глобальними меліораційними проектами.

Недопустимі у ВЗ і будь-які роботи по видобутку глини, гравію, піску, граніту тощо. Вони призводять не лише до прямого забруднення навколишнього середовища побічними продуктами (стічними водами, супутніми шлаками тощо), але можуть викликати перерозподіл ґрунтових вод на значній території. Якщо у ваших криницях раптом почала зникати вода, чи стала така на смак, що можна огірки солити – шукайте на її водозборі кар’єри. Згідно зі ст. 87 ВК України

Обмеженню господарської діяльності в межах ПЗС присвячені ст. 89 та 90 ВК України. Загалом, ПЗС це територія обмеженої господарської діяльності. Тут забороняються будь-які роботи, окрім влаштування сінокосів та пасік.

Користування пляжною зоною у межах ПЗС морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.

Громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон (санітарні зони, зони гідротехнічних споруд, об’єктів ПЗФ тощо).

Згідно ст. 90 ВК України

На островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг.

Режим використання об’єктів і територій природно-заповідного фонду, розташованих у межах прибережної смуги морів та навколо морських заток і лиманів, регулюється Законом України “Про природно-заповідний фонд України”

Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що викладені положення про ВЗ та ПЗС стануть Вам у нагоді при організації конкретної природоохоронної роботи в басейні водойми чи річки. А саме:

Проводячи незалежну громадську експертизу, насамперед:

• дослідіть дотримання ширини ПЗС та обмежень щодо господарювання в ній на усьому протязі річки;
• дослідіть характер господарювання в межах ВЗ та його відповідність положенням Водного кодексу України;
• дослідіть наявність необхідних водоохоронних позначок на межі ВЗ та ПЗС річки, визначте наявність у відповідних органах (облводгоспи та органи екобезпеки) документів землевідведення ВЗ та ПЗС;
• підготуйте необхідні звіти та ознайомте з ними органи місцевого управління та облводгоспів.

Дослідження стану ПЗС та ВЗ не потребують великих матеріальних (фінансових) затрат, наявності фахівців, проте звіти про їх стан є свідченнями дотримання (порушення) конкретних законодавчих документів держави (зокрема, положення Водного кодексу України).

Організовуючи екологічну кампанію чи толоку:

• встановіть водоохоронні позначки на межі ВЗ та ПЗС в межах вашого населеного пункту та неподалік від нього;
• обладнайте інформаційні щити про правила поводження в межах ПЗС та ВЗ;
• відмежуйте ПЗС лісосмугою чи чагарниками;
• проведіть благоустрій територій в межах ПЗС тощо.

Але, перш за все, придивіться, чи виконують елементарні правила водоохоронного режиму члени Вашої родини, Ваші сусіди, друзі. Розпочніть роботу із себе – і успіх Вам гарантовано!.