Збереження та менеджмент заплавних лісів

Заплавні ліси ростуть в умовах щорічного затоплення під час весняних повеней. На формування цих лісів впливає геологічна робота річки (різні руслові та алювіальні процеси).

Природне призначення заплавних лісів – регулювати паводки та очищати воду. Вони підтримують рівень грунтових вод, впливають на випаровування, закріпляють береги.

В заплавних лісах різноманітні та специфічні лісорослинні умови та біоценози. Тому сформувалися унікальні різновиди таких лісів як місця існування диких видів рослин і тварин (біотопів, оселищ).

Для місцевого населення та туристів заплави річок разом з лісами – це привабливі для місця для відпочинку та взаємодії з природою.

Під час ведення господарювання – зарегулювання річок, осушувальної меліорації, облаштування сільськогосподарських угідь і забудови – особливості заплавних лісів не враховуються.

Ще одна проблема – недосконалі закони, через які питання захисту заплавних лісів врегульоване не до кінця. Це призводить до деградації і поступового зникнення таких унікальних екосистем.

Заплавні ліси можна поділити на дві групи:

1. Ліси, які можна експлуатувати: смуги вздовж річок, озер, водойм, лісогосподарські частини лісів зелених зон.
2. Ліси, які виключені з експлуатації: протиерозійні ліси, лісопаркові частини лісів зелених зон.

В рамках цього природоохоронного рішення спочатку потрібно визначити межі заплави. Потім – провести інвентаризацію лісів, що потрапляють у заплавну частину лісового фонду України.

Заходи з менеджменту заплавних лісів залежать від того, які види рослинності в ньому представлені. Існує понад 80 деревних та чагарникових видів: в тому числі, вільхові – 37%, дубові – 33%, березові -15%, тополеві – 6%.

Зокрема, можна провести такі заходи:

• Тополевими, вербовими заплавними та галерейними лісами потрібно управляти, враховуючи руслові процеси, весняні повені та відкладання алювію.
• Рубки варто спрямувати на видалення інвазивних видів (наприклад, клена ясенелистого). При цьому зімкнутість крон зменшувати не більш ніж на третину.
• Потрібно сприяти природному підросту дерев, які властиві лісам більш пізніх стадій сукцесії (природного процесу зміни рослинності). До таких дерев, зокрема, відносять в’яз, ясен звичайний, дуб звичайний.
• Допускається регульований випас худоби та сінокосіння.
• Неперезволожені заплавні дубово-в’язовоясеневі ліси вздовж великих річок дуже залежать від характеру весняних повеней. Тут є високий ризик вкорінення інвазивних видів.
• Під час планування та проведення лісогосподарських заходів, зокрема рубок, треба враховувати, що на старовікових деревах гніздяться великі хижі птахи та колонії кажанів.
• Щоб зберегти термофільні (світлі) діброви заплав паркового типу, потрібно повернутися до традиційних форм природокористування: сінокосіння, випасання худоби.
• В таких лісах можна проводити науково обґрунтовані вибіркові рубки. Також тут слід видаляти інвазійні види, підтримувати природний рівень ґрунтових вод, зберігати природний потік річок із формуванням меандрів та заплав.
• У неперезволожених заплавних вільхових та ясенево-вільхових лісах небажано проводити будь-які лісогосподарські заходи.
• На берегах озер та малих річок галерейні вільхові ліси вирубувати не раціонально.

Якщо на заплавних лісах буде значне рекреаційне навантаження, дуже важливо передбачити описаний вище диференційований підхід.

В довгострокових генеральних планах потрібно враховувати нормативи допустимого рекреаційного навантаження на лісові біоценози.

Зміна клімату (адаптація, пом’якшення чи змішаний вплив)

Порівняно із лісами, які ростуть далі від водойм, заплавні ліси у рослинній масі та особливо в ґрунті зв’язують вдвічі більше вуглецю. Заплавні ліси – це екологічний каркас, що допомагає заплавним ландшафтам адаптуватися до повеней, підтоплення, акумуляції “зайвої” води.

Вплив на екосистеми (покращення, немає впливу, погіршення)

Заплавні ліси – це місце існування та харчування багатьох живих організмів. Вони є екологічними коридорами для міграцій тварин. Крони дерев затінюють водойми, і це сприяє регулюванню температурного режиму.

Соціоекономічні наслідки (висока, середня, низька ефективність)

Соціально-економічна цінність від відновлення, збереження та належного управління заплавними лісами складається з економічної цінності послуг і переваг, які надають ці лісові екосистеми.

Збереження та менеджмент заплавних лісів допомагає контролювати повені та покращити якість води.

Також це природоохоронне рішення сприяє розвитку рекреаційної та туристичної інфраструктури. І завдяки цьому в цілому регіон економічно розвивається.

Зокрема, зявляються місця відпочинку, естетичної насолоди, мистецького та культурного натхнення, умови для спостереження за птахами (бьордвотчінгу) та іншими тваринами.

Загалом за 5-10 років заплавні ліси можуть генерувати економічну цінність понад 200 тис. грн/га, а через 10-20 років – 500 тис. грн/га.

В Україні площа заплавних лісів становить близько 600 тис. га. Переважна їх частина (близько 41%) знаходиться в межах Лісостепу. На Полісся та Степ припадає по 29%; у Криму заплавні ліси практично відсутні.

80-та стаття Водного кодексу України говорить про охорону водності малих річок. І вона забороняє зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки, розорювати заплавні землі, застосовувати на них хімічні засоби.

Також закон не дозволяє надавати земельні ділянки у заплавах річок для садівництва, городництва та будівництва (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд).

Ведення лісового господарства в заплавах не заборонене. Але разом з тим заплавні ліси не виділені в окрему категорію в Інструкції щодо порядку ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів під час лісовпорядкування й обліку лісового фонду. Це ускладнює збереження та менеджмент заплавних лісів.

Урядова постанова «Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок», заплавні ліси відносять до всіх чотирьох категорій.

Зараз заплавні ліси переважно відносять до захисних смуг вздовж річок, протиерозійних лісів, а також до лісів зелених зон. Ці ділянки також поділяють на лісогосподарську та лісопаркову частини.

У Земельному кодексі України взагалі немає згадування про заплавні землі чи лісові насадження.

У національному стандарті системи ведення лісового господарства для України є окремий критерій 6.7, який говорить, що підприємство має охороняти або відновлювати природні водотоки, водні об’єкти, узбережні зони та їхню сполученість.

Окрім цього, на підприємців покладений обов’язок уникати негативних впливів на якість і обсяги води, пом’якшувати й усувати ті впливи, що трапляються.

Оселищний підхід до охорони біорізноманіття, у тому числі у специфічних природних умовах заплавних та перезволожених лісів визначає два міжнародних документи.

Перший – це Оселищна директива ЄС. Другий – це Бернська конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, стороною якої в 1996 році стала і Україна.