Згідно нещодавно опублікованого Глобального протоколу ФАО з органічного вуглецю в ґрунті, «масштаби та темпи поглинання вуглецю в ґрунтах можуть сильно змінюватись в залежності від різних практик землекористування, характеристик ґрунту, рослинності, рельєфу та клімату, а також від інших ґрунтотвірних факторів та процесів».
Загальна територія України станом на 01.01.2020 р. становила 60,3 млн га, що дорівнює 6% площі Європейського субконтиненту та відповідно 0,4% площі суші Землі. Сільськогосподарські землі становлять у Земельний фонд України — 41,31 млн га (у тому числі: рілля — 32,76; сіножаті — 2,28; пасовища — 5,255,25; багаторічні насадження — 0,85; перелоги — 0,170,17; парники, оранжереї, теплиці -0,001); ліси та інші лісовкриті території — 10,63. (Національна доповідь…, 2020).
За даними State Forest Resources Agency of Ukraine (SFRAU, 2021) лісистість України зараз складає 15,9%, до 2030 року планується (Стратегія, 2021) її збільшення до 18%. А сільськогосподарські угіддя вже зараз займають близько 43 млн га, тобто 71,2% відсотка території (Земельний довідник, 2020). Очевидно, що лісорозведення хоча і є необхідним заходом, але за масштабом впливу на баланс вуглецю, ліси в Україні навіть близько не можуть зрівнятися із ґрунтовим покривом. Отже, в теперішній Стратегії адаптації України до змін клімату важливість відтворення вмісту гумусу у ґрунтах явна недооцінена.
Адаптація певних методів керування ґрунтом для конкретної ділянки може стати одним зі способів, за допомогою якого сільськогосподарські угіддя можуть перетворитися на великий поглинач вуглецю (Lal et al., 2018).
Виникає питання які саме практики землекористування дають найбільший ефект для конкретних територіальних умов. Це питання має вирішуватись для різних ієрархічних просторових рівнів природно-територіальних комплексів.
Розроблення загальносвітової стратегії секвестрації вуглецю передбачає:
- визначення найбільш придатних для депонування вуглецю типів земель,
- оцінку потенціалу секвестрації цих земель за умов різних варіантів регенеративних методів землекористування,
- визначення площ вказаних типів земель.
Відмітимо, що при розрахунках дуже важливим є врахування фізико-географічних умов розташування досліджуваних типів земель. Так, наприклад, покинуті орні землі в екваторіальній Африці й в зоні лісостепу будуть мати зовсім різні потенціали секвестрації, хоча формально потрапляють в один клас земель, що придатні для секвестрації.
В рамках світової стратегії кожна країна має виробити власні національні, регіональні й локальні плани щодо оптимального використання земельних угідь (екосистем) для секвестрації. Й тут вже буде потрібна детальна «інженерна» робота фахівців – землевпорядників, ґрунтознавців, географів. Адже кожен реальний проєкт для конкретної ділянки має бути прорахований з екологічної та економічної точок зору для того, щоб надати власнику землі переконливі докази вигідності прийняття рекомендованих природоохоронних рішень.